Трудовий договір регулює трудові відносини як окремого працівника так і роботодавця. Власники компаній які наймають працівників, зобов’язані відповідно до до чинного законодавства, до ведення відповідної документації. Співбесіда, узгодження ставки, трудовий договір – це типовий порядок дій у випадку найму нового працівника.
Трудовий договір- так само важливий як для працівника так і для роботодавця, оскільки він визначає права та обов’язки кожної із сторін, регулює трудові відносини між роботодавцем і працівником. Трудовий договір повинен базуватися на чинних нормах німецького права, а це означає, що при його укладенні необхідно дотримуватись відповідних правил і положень законодавства. У випадку підписання трудового договору на невизначений термін, законодавець не нав’язує конкретної форми договору.
У письмовій формі для безпеки
Договір може бути укладений як в усній так і в письмовій формі. Проте, з міркувань юридичної безпеки і зберігання документації у випадку виникнення буд-яких спорів, однозначно рекомендується укладення договору у письмовій формі. На відміну від безстрокового трудового договору, строковий трудовий договір обов язково укладається у письмовій формі. Якщо договір не укладено у письмовій формі, роботодавець зобов’язаний надати працівнику підписаний ним документ, в якому будуть зазначені найважливіші умови договору. Повинно це відбутися протягом місяця з моменту встановлення трудових відносин. При укладенні трудового договору, діє так звана свобода договорів. Це означає, що сторони договору можуть вільно домовитись про укладення, зміст і форму трудового договору. Однак межа свободи договорів не повинна протиречити окремим нормам законів і положень: закону про безпеку та гігієну праці, заводську домовленність, колективним трудовим угодам, а також судовим рішенням. У випадку договорів, що укладаються на основі раніше сформованих зразків, додатковим обмеженням може бути також положення закону загальних умов укладення договорів (нім. AGB-Recht).
Закон про документування важливих умов роботи
Хоча чинне законодавство не передбачає конкретної форми трудового договору, слід звернути увагу на те, щоб у відповідності з так званим законом про документування істотних умов праці, працівник отримав у письмовому вигляді основні положення договору. Закон зобов’язує роботодавця зафіксувати найважливіші положення договору, підписати документ і вручити його працівнику. Це має бути зроблено протягом місяця від початку трудових відносин. Єдиним винятком є працівники, які тимчасово (максимум один місяць) працюють помічниками.
Відомості, які повинні міститися в трудовому договорі:
1. Назви та адреси обох сторін договору
2. Дата початку трудових відносин
3. У разі договорів на визначений час (строковий договір): передбачувану тривалість трудових відносин
4. Місце роботи – якщо працівник не буде мати одного постійного місця роботи – інформація про те, що робота буде виконуватися в багатьох місцях
5. Коротка характеристика/опис обов’язків працівника
6. Розмір винагороди за роботу разом з усіма добавками, преміями і фінансовими бонусами, а також терміни їх виплати
7. Встановлений вимір і система робочого часу
8. Тривалість щорічної відпустки
9. Термін розірвання трудового договору
10. Загальна вказівка на колективні трудові угоди або заводські домовленості що мають посилання на трудові відносини.
Строковий трудовий договір повинен бути укладений у письмовій формі, інакше він буде позбавлений законної сили.
Сфера дії трудового договору
Форма трудового договору та зазначене в ньому формулювання завжди повинне бути достосоване до даного випадку. Питання про те наскільки обширним буде трудовий договір, залежить від виду дорученої роботи. Важливо також чи трудові відносини ґрунтуються на колективній роботі. У такій ситуації достатньо внести посилання на його положення до трудового договору. У договорі про прийом на роботу часто узгоджується випробувальний термін, який полегшує припинення трудового договору для обох сторін. Відповідно до положень Цивільного кодексу Німеччини трудовий договір, укладений на випробувальний термін (максимум 6 місяців), може бути припинений будь-якою із сторін з двотижневим терміном повідомлення.
Інформація про відпустку
Відповідно до Федерального закону про відпустки (niem. Bundesurlaubsgesetz) кожен працівник має право на щорічну відпустку тривалістю 24 робочих дні або 20 робочих днів (для 5-денного робочого тижня). Якщо додатково застосовуються записи колективного трудового договору, можуть вони випливати до права на мінімальний гарантований розмір щорічних відпусток. Крім того, роботодавець і працівник можуть погодити кількість днів відпустки у трудовому договорі.
